вине квет красное аттрб[20645488]=401 гтмл

Після завершення бродіння готове вино акуратно знімали з осаду, переливали в інші глиняні судини, запечатувала і зберігали десь в прохолодному місці. Всупереч поширеним уявленням виноград вкрай рідко тиснули ногами, це навіть заборонялося робити з міркувань гігієни і безпеки. А при значних обсягах виробництва це було і зовсім неможливо в зв’язку з крайньою трудомісткістю процесу. Набагато частіше використовували преси, часом досить великі. Їх численні залишки досі знаходять по всьому ареалу культурного виноробства. Кухня древніх народів від Кавказу до Іспанії немислима без вина. Але довгий час його не диференціювали. Вино було просто вином. Його робили упереміш з червоного і чорного винограду, лози якого часто були сусідами на одному полі. Старе вино змішували з молодим, своє власне з привізним. З повною байдужістю до сортам і терруар, критично важливим для сучасного виноробства. Лише в першому тисячолітті до н.е. в деяких середземноморських цивілізаціях з розвиненою гастрономічною культурою стали звертати увагу, що вина з різних регіонів помітно різняться між собою, зберігаються довше або менше, бувають краще або гірше, міцніше або слабкіше, смачніше або зовсім навпаки. Греки і особливо римляни починають високо цінувати вина з островів Хіос, Лесбос, Самос, Крит, з області Фалерна в Кампанії і Тімави на узбережжі Адріатики. Якщо до середини першого століття до н.е. до обіду подавали якесь одне вино, то з часів Цезаря в практику входить сервіровка декількох різних вин протягом однієї трапези. Ця традиція зберігається донині у всіх без винятку виноробних регіонах світу.

У 1804 році було засноване Судакське училище, а в 1812 році Нікітський ботанічний сад, з якими пов’язаний розвиток виноградарства та виноробства на Україні. При Нікітському ботанічному саду було організоване виноградно-виробниче навчальне і дослідно-показове господарство «Магарач», на базі якого створено Інститут винограду і вина. В Херсонській губернії наприкінці ХІХ століття князем Трубецьким були закладені 200 десятин виноградних насаджень у своєму маєтку в селі Козацьке. В той час також було створено декілька великих виноградно-виноробних господарств під Одесою і Миколаєвом. В м. Одеса у 1905 році на громадські кошти В.Є Таіровим було організовано виноробну станцію (нині інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таірова).

Як відомо до столу Короля Лева Даниловича вже подавали вино, яке було зроблене з винограду, що ріс навколо Львова. Дружиною його була угорська принцеса Констанція, тому можемо припустити, що вона долучилась до культури виноробства в околицях Львова. З плином часу Львів зростав як культурний та політичний центр, а з ним і його виноградники. Так виноградники росли на схилах Високого Замку, на Личакові, Кульпаркові і перш за все у Винниках. У 1785 році біля Винників була закладені німецька колонія Вайнберґен, що в перекладі означає Винні гори. Німці-колоністи, осівши біля Львова почали займатись виноградарством. Першочергово вирощували сорт винограду – Рислінг Рейнський, привезений ними ж з їхньої батьківщини.